26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи
ДОРОГІ ЗЕМЛЯКИ!
В історії багатостраждального 
українського народу чимало скорботних дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. Одна з них – 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Відтоді цей весняний день для всього світу став втіленням скорботи за жертвами трагедії.
Чорнобиль… Слово це стало символом горя і страждання, покинутих домівок. Минуло 35 років від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія, спричинена вибухом реактора четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, яка нанесла непоправної шкоди довкіллю та здоров’ю людей. Якби не подвиг простих людей, які ризикуючи власним життям і здоров’ям, врятували нас від подальшого поширення радіації, то важко навіть спрогнозувати повні масштаби трагедії не лише для України, а й всього світу.
Мільйони гектарів забруднених радіацією земель, лісів та водойм, втрата здоров’я сотень тисяч людей, чисельні людські жертви та зруйновані долі – все це, здається, мало б бути переконливим доказом того, що мова про безпеку атомної енергетики – не більше як міф, який може надто дорого коштувати всьому людству. Біль і тривога Чорнобиля залишається в наших серцях. Ці відчуття змушують кожного зупинитись і озирнутись в той страшний 1986-й…
Але Чорнобиль – не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. Біль Чорнобиля відгукнувся у серці кожного жителя нашої країни, назавжди залишаючи у пам’яті народній подвиг ліквідаторів.
На території Драбівської громади проживає 85 осіб, учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з них 30 осіб з інвалідністю внаслідок війни, 59 осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, 20 осіб – членів сім’ї померлого громадянина із числа (ліквідаторів, потерпілих), смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою, всього 164 особи.
Ми схиляємо голови перед усіма, хто пішов тоді в ядерний вогонь, щоб зупинити ланцюгову реакцію смерті. Вклоняємося тим, хто усвідомлено й мовчки жертовно віддав своє життя, виконавши найвищий синівський обов'язок перед рідною землею і рідним народом – зупинив ескалацію катастрофи, унеможливив її переростання у глобальний винищувальний смерч для всієї України та інших держав.
Від депутатського корпусу, виконавчого комітету селищної ради та від себе особисто низький уклін всім, хто боровся зі страшною бідою. Священна пам'ять про ваш подвиг не згасне у віках і збережеться в наших серцях!
З повагою
Драбівський селищний голова Світлана ОРЕЛ
