Щодо  роботи  ФАПів  у селах громади

       Останнім часом  серед мешканців громади активно обговорюється питання  стану  та перспектив надання медичних  послуг  на селі – тобто роботи ФАПів  та  фельдшерських пунктів.

       Фельдшерсько-акушерські пункти – це традиційні пункти надання першої невідкладної медичної допомоги. Вони були поширені майже в усіх селах та селищах, навіть маленьких,  де відігравали роль замінника лікарень та амбулаторій, що робило медичну допомогу для їхніх жителів більш доступною, адже жителі сільської місцевості — переважно особи передпенсійного та пенсійного віку з високими показниками захворюваності та смертності.

        До останнього часу фінансування фельдшерсько-акушерських пунктів покладалося на систему охорони здоров’я України, тобто на державний бюджет, хоча, зважаючи на недостатнє  фінансування із боку держави, сільські та селищні ради брали певний фінансовий тягар на себе.

       Що змінилося в   медичній галузі  на  рівні держави ?

       Медична реформа принесла істотні зміни  не тільки в саму систему надання медичної допомоги, а і в порядок фінансування  закладів охорони здоров’я.  

        У лютому 2018 року був виданий спільний наказ МОЗ та Мінрегіонбуду "Про затвердження порядку формування спроможних мереж надання первинної медичної допомоги".

         Відповідно до цього наказу, первинну медичну допомогу в Україні надаватимуть лише чотири типи закладів.

       Перше -це центри первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД), які повинні обслуговувати не менше 15 тисяч населення та мати не менше сімох лікарів.

       По-друге, амбулаторії групової практики, що мають як мінімум двох лікарів і обслуговують не менше 3 тис. осіб.

       По-третє, амбулаторії моно-практики з одним лікарем на півтори тисячі населення.

        І, зрештою, так звані пункти здоров’я, які повинні обслуговувати не менше 750 осіб.

       Фінансування медичної сфери  почало здійснюватися за принципом "гроші ходять за пацієнтом". Відтак, фінансуються ті медичні заклади, де є лікарі, які уклали із громадянами декларації. Більше декларацій – більше коштів від держави.

       Оскільки  ФАПи  створювалися для обслуговування територій, де проживала   невелика кількість  осіб,  там працюють лише  фельдшери або сестри медичні, які не заключають декларації, то  їхнє фінансування  з державного бюджету  не здійснюється, що ставить під загрозу їх подальше існування.

       Чи є можливість зберегти   на селі  ФАПи ?    

        Так.

По-перше, ЦПМСД  можуть самостійно перерозподіляти  отримані від  держави   в особі Національної  служби здоров’я України, кошти на фінансування  ФАПів. Але при цьому суттєво зменшуються видатки на заробітну плату  лікарів, іншого медперсоналу, який задіяний у безпосередньому наданні медичних послуг  населенню  за програмою медичних гарантій і, таким чином, нівелюється одна із цілей  медичної реформи – суттєве підвищення заробітної плати  медичних працівників.

        По-друге, відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»,  органи місцевого самоврядування  можуть фінансувати свої комунальні заклади охорони здоров’я, зокрема , вони :

        оплачують  комунальні послуги та енергоносії  комунальних закладів охорони здоров’я, які належать відповідним територіальним громадам;

        фінансують місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я (капітальні видатки на обладнання та ремонт; видатки на підвищення заробітної плати медиків – «місцеві стимули», придбання житла   та інше);

         фінансують місцеві програми надання населенню медичних послуг понад обсяг, передбачений програмою державних гарантій медичного обслуговування населення.

        Відповідно до цих повноважень, органи місцевого самоврядування можуть за рахунок коштів місцевого бюджету фінансувати  ФАПи та ФП.

        На сьогодні орієнтовна вартість утримання одного ФАПу  становить 350-500 тис. грн.  у рік, і це з урахуванням того,  що він уже  оснащений відповідно  до вимог  примірного Табеля  матеріально-технічного оснащення для закладів  охорони здоров’я.

      Що відбулося  із нашою  медициною на первинному рівні ?

      Законом  України від 17.11.2020 № 1009 було установлено, що після ліквідації  районів, у нашому випадку – Драбівського, правонаступник  ліквідованої  Драбівської районної ради, тобто Золотоніська районна рада,  зобов’язана була  передати у комунальну власність територіальних громад усі об’єкти  спільної  власності територіальних громад району (районні установи  та організації), які знаходяться на території  цих територіальних громад.

        Таким чином, 9  районних   установ і організацій, які територіально розташовувалися у смт Драбів, перейшли  у комунальну власніть  Драбівської громади.

         Змінами до Бюджетного кодексу України  визначено, що  видатки на функціонування зазначених установ і закладів плануються та здійснюються з бюджетів тих територіальних громад, куди вони перейшли, тобто із бюджету Драбівської селищної ради.

        15 січня 2021 року   КНП «Драбівський центр первинної медико –санітарної допомоги» Драбівської районної ради набув статусу комунального некомерційного підприємства Драбівської селищної ради.

        При цьому, повноваження Центру (надання медичних послуг) продовжують  поширюватися на сусідні територіальні громади – Великохутірську, Шрамківську  та Гельмязівську.

         На сьогодні територіальний розподіл  загальної структури  Центру первинної медико –санітарної допомоги виглядає так:

        Виходячи  із  норм чинного законодавства  та спільних інтересів  і цілей громад  в галузі охорони здоров’я, Гельмязівська, Великохутірська  та Шрамківська  сільські ради повинні і зобов’язані брати участь у співфінансуванні КНП «Драбівський центр первинної медико–санітарної допомоги»  Драбівської селищної  ради , зокрема:

        повністю взяти на себе утримання  14  ФАПів/ФП, які працюють на їх території;

        оплачувати  комунальні послуги та енергоносії  5-ти амбулаторій ЗПСМ (Бирлівська, Демківська, Великохутірська, Безбородьківська, Шрамківська), забезпечувати  їх  обладнанням та іншими витратними матеріалами відповідно до примірного Табеля матеріально-технічного оснащення, видатками на проведення ремонтних робіт та інше.

         Гельмязівською сільською  радою заключено прямі договори із  Центром  на субвенцію, які на сьогодні повністю виконуються.

 Розрахунково, потреба на 2021 рік на співфінансування  Центру становить:

           по Великохутірській сільській раді -  1 696 400 грн.,

(передбачено у бюджеті  504 100 грн., або 29,7 % до                                       розрахункової  потреби);

           по Шрамківській  сільській раді – потреба   5 148 600 грн.,

(передбачено у бюджеті  1 696 400 грн., або 22,28 % до розрахункової  потреби, заборгованість  по поточному фінансуванню   437 250 грн.).

           Драбівською селищною радою,  директором   КНП «Драбівський центр первинної медико–санітарної допомоги» постійно проводиться діалог із керівництвом  сусідніх громад  щодо  їх участі у співфінансуванні  Центру первинної медико–санітарної допомоги, оскільки   невиконання ними своїх зобов’язань ставить під загрозу  діяльність  Центру ПМСД як цілісного закладу охорони здоров’я, спричиняє  відтік кваліфікованих кадрів, незадоволених  умовами праці, створює суттєве  додаткове навантаження на бюджет  Драбівської громади.

        Питання   фінансової  підтримки  комунальних закладів   охорони здоров’я також обговорювалося   за участі голови Золотоніської районної ради  Бориса Євмини.

       Хоча  позитивних домовленостей  на сьогодні не досягнуто, закриття ФАПів на території  Драбівської громади  не планується.

Натомість, Драбівська селищна рада ініціює перед Великохутірською та Шрамківською сільськими радами питання щодо повноцінного співфінансування закладів первинної ланки, або ж виведення із структури Драбівського ЦПМСД усіх медичних установ, які працюють на території цих громад та утворення ними своїх комунальних некомерційних підприємств - центрів первинної медико-санітарної допомоги, як того вимагає чинне законодавство.