3 роки незламності, 36 місяців стійкості, 1097 днів боротьби

Минуло три роки з початку повномасштабного вторгнення Росії. 24 лютого 2022 року стало найстрашнішим днем, що розтягнувся на роки боротьби. Війна забрала десятки тисяч життів, змусила мільйони покинути свої домівки, розділила життя українців на «до» і «після».    

У кожного українця своя пам’ять про ці роки. Хтось згадує перші вибухи, хтось – евакуацію рідних, хтось – бої за рідне місто чи село.  

Попри жорстокі бої на фронті, постійні удари «Шахедами» та ракетами, попри політичний тиск, зокрема з боку Трампа, який ставить під сумнів підтримку України, ми маємо зберігати витримку. Наша боротьба триває, і тільки єдність та незламність приведуть нас до перемоги.

         Росія зазнає кривавих втрат та страшних збитків, але, на жаль, не зупиняється. Кривавий диктатор жадібно та азартно жене на забій поранених і калік на милицях, у яких замість танків – китайські гольфкари та "жигулі", а замість БМП – мопеди та віслюки з верблюдами. Він вже залучив тисячі союзників з КНДР і країн "третього світу".

       Але страшну ціну заплатили й ми. Загинули десятки тисяч людей, мільйони втратили свої домівки, роботу та просто своє нормальне життя. Нині спати й не чути сирен – це привілей, якого позбавлена більшість українців.                    У нас багато проблем, але ми вільні, ми захищаємо свою свободу і своє майбутнє, а також майбутнє наших дітей і наступних поколінь.
     Війна загартувала й згуртувала нас.  Нас об’єднує пам’ять про загиблих, спільний біль і спільна відповідальність, прагнення помститися за всіх убитих та закатованих рашистами. Щоб вижити, у нас є лише один вихід – ПЕРЕМОГА.      Не маємо права дозволити агресору  послабити нашу єдність, готовність і здатність до спротиву. Маємо зберігати дух свободи і згуртованість! Слава Україні!