До річниці битви під Крутами

Бій на ст. Кононівка.   15 (28) січня 1918 року   Гайдамацький кіш вирушив з Києва на фронт для захисту підступів до Києва з боку Полтавської і Чернігівської залізниць. Крім своєї частини під командуванням Симона Петлюри була ще 1-ша сотня Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців.

Вони закріпилися на ст. Бобрик на Чернігівській залізниці. На ст. Кононівка, що на схід від Яготина, де вже кілька днів перебував авангард гайдамаків, прибули чорні гайдамаки і чота січових стрільців. З наявних залізничних вагонів юнаки 2-ї Української військової школи створили саморобний "бронепотяг".

16 (29) січня 1918 року, коли за кількадесят кілометрів північніше, під Крутами, українські війська стримували червоні загони Муравйова, на ст. Кононівка чорних гайдамаків (150 чол.) і чоту січових стрільців (30-40 чол.) атакувала більшовицька Перша "армія" Павла Єгорова, а саме її харківська колона під командуванням Беленковича (налічувала 1100 багнетів).

  У розпорядженні чорних гайдамаків була одна гармата, яку вони встановили на залізничну платформу. Перед станцією гайдамаки та січовики вирили окопи. Після полудня по обидва боки залізничної колії вишикувалися більшовицькі лави — донецькі та харківські червоногвардійці. Швидким темпом вони пішли в атаку на позиції військ УНР.

  "Довго так тримали чорні гайдамаки й січові стрільці Кононівку, поки противник не оточив їх майже одностайним перстенем. Тоді обсадили потяг і, відстрілюючися на всі боки, в останній момент без втрат покинули станцію, поки більшовикам удалося зірвати рейки на шляху назад у Київ", — писав січовий стрілець і літописець формації Василь Кучабський.

Успішній тривалій обороні Кононівки сприяло те, що три цепи червоногвардійців після перших українських залпів утратили організованість і змішалися в купу, потрапляючи під вогонь одне одного.

Та все ж таки, під вечір Кононівка опинилася в руках більшовиків. Чорні гайдамаки зі січовиками відступили до Яготина та підірвали залізничний міст через річку Супій. Перед Єгоровим постала ще одна значна перешкода на шляху до Києва.

                                                                               За інформацією Драбівського краєзнавчого музею