Головне управління ДПС у Черкаській області інформує

Фото без опису

З яких причин виникає показник «другий ліміт» у витязі з системи електронного адміністрування ПДВ?

Правові основи функціонування системи електронного адміністрування (далі – СЕА) ПДВ регулюються ст. 200 прим. 1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та регламентуються Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569.
При цьому, з урахуванням змін внесених до ПКУ Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», зокрема ст. 200 прим. 1 ПКУ доповнено п. 200 прим. 1.9, яким передбачено, що у разі, якщо у платника податку загальна сума податкових зобов’язань, зазначених ним у поданих податкових деклараціях з урахуванням уточнюючих розрахунків до них, перевищує суму податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) (Sперевищ), а сума, визначена п. 200 прим. 1.3 ст. 200 прим. 1 ПКУ (SНакл) є недостатньою для реєстрації таким платником податкової накладної або розрахунку коригування до такої податкової накладної за звітні періоди виникнення такого перевищення, платник податку має право зареєструвати податкову накладну або розрахунок коригування в ЄРПН на суму податку, що дорівнює значенню показника SПеревищ, зменшеного на суму задекларованих до сплати податкових зобов’язань за періоди починаючи з 1 липня 2015 року (включаючи податкові зобов’язання, які були сплачені платником податку, та податкові зобов’язання, які не були сплачені платником податку) та збільшеного на значення показника SПопРах незалежно від значення показника SНакл, визначеного відповідно до п. 200 прим.1.3 ст. 200 прим.1 ПКУ.
Платник податку має право зареєструвати в порядку, визначеному абзацом першим п. 200 прим. 1.9 ст. 200 прим. 1 ПКУ, тільки податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних за звітні періоди, в яких виникло перевищення податкових зобов’язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН (Sперевищ).
Після реєстрації таких податкових накладних в ЄРПН у СЕА ПДВ автоматично відбувається перерахунок показника SПеревищ за звітний період, в якому було складено таку податкову накладну, за результатами якого показник SПеревищ зменшується на суму податку вказану в зареєстрованій в ЄРПН податковій накладній/розрахунку коригування, та відповідно на таку суму податку збільшується значення показника SНаклВид. Зазначена інформація відображається у витязі з СЕА ПДВ.

За яких умов ФОП – платник ЄП може самостійно (добровільно) перейти на сплату ЄП, встановленого для інших груп?
Відповідно до п.п. 298.1.5 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) за умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених ПКУ для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому у платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, анулюється реєстрація платника податку на додану вартість у порядку, встановленому ПКУ, у разі обрання ним першої або другої групи чи ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка включає податок на додану вартість до складу єдиного податку.

Зміни до антикорупційного законодавства!

До уваги осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, нагадуємо, що з 01.01.2022 розпочинається кампанія декларування за 2021 рік.
В зв’язку з цим, а також прийнятими змінами до антикорупційного законодавства, які набули чинності 01.12.2021, повідомляємо про впровадженні Національним агентством з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) оновлення, які необхідно враховувати при виконанні функцій держави або місцевого самоврядування та заповненні відповідних документів.
Отже, які зміни запровадило НАЗК:
•   Нова форма декларації: https://bit.ly/3E6RPK4.
•   Оновлений порядок подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані: https://bit.ly/3lkqe0J.
•   Оновлений порядок повідомлення про відкриття валютного рахунку в банку-нерезиденті: https://bit.ly/3rqiSMW.
Щодо декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, НАЗК не лише оновило форми, але й затвердило Порядок заповнення декларації. Вперше у декларантів з’явилася повноцінна інструкція про те, як правильно заповнювати кожен пункт декларації.
Окремо НАЗК наголошує, що продовжує активно готуватися до нового сезону подання щорічних декларацій. Тому зараз відбувається процес модернізації Реєстру декларацій, який має не лише змінити форму декларації, але й частково автоматизувати її заповнення.
У випадку виникнення необхідності в отриманні допомоги у заповненні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування або повідомлення про відкриття валютного рахунку в банку-нерезиденті, а також з інших питань застосування норм антикорупційного законодавства ви можете звертатись до НАЗК за телефоном контакт-центру –   +38 (044) 200 06 94 для отримання відповідних роз’яснень та консультації.

Платниками податків Черкащини (юридичними особами)
за січень-листопад 2021 року
сплачено 877,2 млн гривень місцевих податків і зборів

За інформацією начальника Головного управління ДПС у Черкаській області Антона Царюка протягом 11 місяців 2021 року до місцевих бюджетів Черкаської області юридичними особами сплачено 877,2 млн грн місцевих податків і зборів. У порівнянні з аналогічним періодом 2020 року надходження збільшились на 125,3 млн грн або на 16,7 відсотка.
Із загальної суми надходжень 740,5 млн грн – це плата за землю, 130 млн грн – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, 5,1 млн грн – місцеві збори та 1,6 млн грн – транспортний податок.
Найбільше, а саме - 23,3 відсотка від загальної суми надходжень, перерахували до бюджету суб'єкти господарювання міста Черкаси – 204,2 млн гривень.

Платниками податків Черкащини за 11 місяців 2021 року
сплачено 86,2 млн гривень екологічного податку

Протягом січня - листопада 2021 року до бюджетів всіх рівнів платники Черкаської області сплатили 86,2 млн грн екологічного податку.
За інформацією начальника Головного управління ДПС у Черкаській області Антона Царюка до державного бюджету сплачено – 50,8 млн грн, до місцевих бюджетів – 35,4 млн гривень.
Із загальної суми надходжень найбільше перерахували до бюджетів суб'єкти господарювання міста Черкаси – 53,4 млн гривень.
Усього на території регіону зареєстровано 1917 платників екологічного податку, які на підставі спеціальних дозволів здійснюють викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря, у водні об'єкти або здійснюють розміщення відходів.

Платники збору за місця для паркування транспортних засобів

Хто є платниками збору за місця для паркування транспортних засобів та який порядок встановлення переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування?

Підпунктом 268 прим. 1.1.1 п. 268 прим. 1.1. ст. 268 прим. 1 розд. ХІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що платниками збору за місця для паркування транспортних засобів є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи – підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.
Відповідно до п.п. 268 прим. 1.1.2 п. 268 прим. 1.2 ст. 268 прим. 1 ПКУ перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад про встановлення збору.
Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад контролюючому органу в порядку, встановленому розд. I ПКУ.
Згідно з п.п. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 розд. І ПКУ контролюючі органи відповідно до Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI із змінами та доповненнями подають органам місцевого самоврядування у розрізі джерел доходів звітність:
про суми нарахованих та сплачених податків та/або зборів, суми податкового боргу та надмірно сплачених до місцевих бюджетів податків та/або зборів на відповідних територіях – щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним;
про суми списаного безнадійного податкового боргу; суми розстрочених і відстрочених грошових зобов’язань та/або податкового боргу платників податків, які повинні бути сплачені до місцевих бюджетів на відповідних територіях; суми наданих податкових пільг, включаючи втрати доходів бюджету від їх надання, – щокварталу, не пізніше 25 днів після закінчення звітного кварталу.
Звітність в розрізі платників податків – юридичних осіб надається контролюючим органом за запитом органу місцевого самоврядування протягом 20 днів з моменту отримання ним запиту.
Порядок надання звітності в розрізі платників податків юридичних осіб органам місцевого самоврядування затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Повторна звітна одноразова (спеціальна) добровільна декларація

Чи має право декларант подати повторно звітну одноразову (спеціальну) добровільну декларацію (далі – Декларація), якщо ним вже подавалась звітна Декларація, але сума збору, зазначена у ній, не сплачена або сплачена в неповному обсязі, внаслідок чого така Декларація була визнана не поданою?

Відповідно до абзацу шостого п. 12 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) у разі несплати або сплати в неповному обсязі суми збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – Збір), зазначеної в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації (далі – Декларація), у встановлений підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ строк Декларація вважається неподаною та на декларанта не поширюються передбачені підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ державні гарантії та звільнення від відповідальності.
Разом з тим, згідно з п. 6 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ декларант, який має намір скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням щодо належних йому активів фізичної особи, протягом визначеного підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування має право добровільно подати до контролюючого органу Декларацію в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, у разі несплати або сплати в неповному обсязі суми Збору, внаслідок чого Декларація була визнана не поданою, декларант має право подати повторно таку Декларацію, оскільки підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ не містить обмежень щодо подання повторної звітної Декларації.

Результати проведеної позовної роботи податкової служби Черкащини:
за одинадцять місяців 2021 року до бюджету надійшло 145,6 млн гривень

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що протягом січня-листопада поточного року на розгляді в судах різних інстанцій, з урахуванням справ, що перейшли з попередніх років, знаходилось 1698 справ, стороною в яких виступають органи ДПС Черкаської області на суму 2,3 млрд гривень.
Загальну кількість справ, що перебували на розгляді, складають справи: за позовами платників податків до органів ДПС області – 1165 справи на суму 1,5 млрд грн; за позовами органів ДПС області – 533 справ на загальну суму 0,8 млрд гривень.
За одинадцять місяців 2021 року розглянуто 786 справ на суму 909 млн грн та вирішено: на користь органів ДПС – 542 справи на суму 796 млн грн, на користь платників – 244 справи на суму 113 млн гривень.
За результатами проведеної позовної роботи до бюджетів усіх рівнів надійшло 145,6 млн гривень.

Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого
прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями

ГУ ДПС у Черкаській області повідомляє що відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями регулюється статтею 111 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» (далі - Закон № 185).
Частиною першою статті 111 Закону № 185 визначено, що державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково- технічну діяльність» належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») та їх об’єднання зобов’язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Разом з цим встановлено, що державні комерційні підприємства та казенні підприємства, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково- технічну діяльність» (далі - Закон № 848) належать до наукових установ, а також науково-технологічні комплекси, засновані на державній власності, зобов’язані не менш як 50 відсотків чистого прибутку від своєї діяльності спрямовувати на провадження ініціативної наукової та науково- технічної діяльності, фінансування інновацій та розширення власної матеріально- технічної бази (абзац четвертий частини другої статті 111 Закону № 185).
Згідно із частиною другою статті 8 Закону № 848 державні комерційні підприємства та казенні підприємства, які відповідно до статті 1 Закону № 848 належать до наукових установ, звільняються від сплати до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за результатами своєї фінансово- господарської діяльності та зобов’язані не менш як 50 відсотків чистого прибутку від своєї діяльності спрямовувати на провадження ініціативної наукової і науково-технічної діяльності, фінансування інновацій та розширення власної матеріально-технічної бази.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 848 для надання державної підтримки науковим установам незалежно від форми власності, діяльність яких має важливе значення для науки, економіки та виробництва, створюється Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави (далі - Реєстр).
Наукові установи незалежно від форми власності, що включені або претендують на включення до Реєстру, яким надається підтримка держави, підлягають державній атестації та включаються до Реєстру строком до п’яти років у межах строку, визначеного за результатами державної атестації.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, розміщує перелік наукових установ, включених до Реєстру, яким надається підтримка держави, на своєму офіційному вебсайті та забезпечує безоплатний доступ до нього.
Отже, для застосування пільгової ставки з частини чистого прибутку державні комерційні підприємства та казенні підприємства, які належать до наукових установ, а також науково-технологічні комплекси, засновані на державній власності повинні бути внесені до Реєстру.
Крім цього, до Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за відповідні періоди подати доповнення та пояснення, складені у довільній формі щодо обрахунку частини чистого прибутку, а також інформацію щодо наявності свідоцтва про державну атестацію наукової установи, виданого Міністерством освіти і науки України та спрямування 50 відсотків чистого прибутку від своєї діяльності на провадження ініціативної наукової і науково-технічної діяльності, фінансування інновацій та розширення власної матеріально-технічної бази.
У разі недотримання такими платниками вищезазначених умов, для обчислення частини чистого прибутку (доходу), що відраховується до бюджету, застосовується базовий норматив відрахувань.

Право ФОП на включення до складу своїх витрат суми сплаченого земельного податку

Чи має право ФОП на загальній системі оподаткування включити до складу витрат суму сплаченого земельного податку за земельну ділянку під приміщенням, яке використовується при здійсненні підприємницької діяльності?

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Власники земельних ділянок – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (п.п. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців визначений ст. 177 ПКУ.
Так, згідно з п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування фізичної особи – підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування визначений п. 177.4 ст. 177 ПКУ.
Підпунктом 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, до якого, зокрема, включаються суми податків, зборів, пов’язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи – підприємця, крім податку на додану вартість для фізичної особи – підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об’єктів житлової нерухомості.
Таким чином, у разі якщо фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування володіє нерухомим майном, яке використовується при здійсненні підприємницької діяльності та розташоване на земельній ділянці, на яку оформлено право власності, то така особа має право включити до складу своїх витрат суму сплаченого земельного податку за вказану земельну ділянку.

Платниками податків Черкащини за 11 місяців 2021 року сплачено 193,2 млн гривень рентної плати

Як повідомив начальник Головного управління ДПС у Черкаській області Антон Царюк, платниками податків Черкащини за 11 місяців 2021 року до бюджетів всіх рівнів Черкаської області сплачено 193,2 млн грн рентної плати за користування природними ресурсами.
Зокрема, до державного бюджету за 11 місяців поточного року сплачено 107,3 млн грн рентної плати. Найбільшу частку у надходженнях від рентної плати до державного бюджету складає рентна плата за спеціальне використання води – 39,4 млн гривень (36,7 відсотка).
Також, до державного бюджету сплачено 27,9 млн грн рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, 39,3 млн грн рентної плати за користування надрами та 0,7 млн грн рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України.
В свою чергу, до місцевих бюджетів за 11 місяців 2021 року сплачено 85,9 млн грн рентної плати, у тому числі: 45,6 млн грн рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, 32,2 млн грн рентної плати за спеціальне використання води та 8,1 млн грн рентної плати за користування надрами.

Розрахунок за відокремлений неуповноважений підрозділ

Чи заповнює ЮО рядок 09 «Ознака платника ЄВ» заголовної частини Розрахунку, у складі якого лише додаток 4ДФ, що подається за відокремлений неуповноважений підрозділ, на якому працюють наймані працівники?

Відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773) затверджені форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок).
     Згідно з п. 1 розд. III Порядку заголовна частина Розрахунку містить інформацію щодо обраного платником типу Розрахунку, інформацію про податкового агента та платника єдиного внеску, а також інформацію про додатки, що є його невід’ємною частиною, зокрема, про додаток 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – додаток 4ДФ) до Розрахунку.
     Заголовна частина Розрахунку передбачає рядок 09 «Ознака платника єдиного внеску», у якому позначкою «Х» заповнюється відповідна ознака платника податків, а саме:
    091 – роботодавець – якщо Розрахунок подається юридичною особою або фізичною особою – підприємцем, що використовує працю найманих працівників;
     092 – бюджетна установа;
     093 – підприємство, організація всеукраїнської громадської організації осіб з інвалідністю, зокрема товариств: «Українське товариство глухих», «Українське товариство сліпих»;
     094 – підприємство, організація громадської організації осіб з інвалідністю.
     Пунктом 3 розд. II Порядку визначено, що у разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету та який не має окремого балансу і самостійно не веде розрахунки із застрахованими особами для сплати єдиного внеску на небюджетні рахунки, то Розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку.
     Враховуючи викладене вище, юридична особа не заповнює рядок 09 «Ознака платника єдиного внеску» заголовної частини Розрахунку, у складі якого лише додаток 4ДФ, що подається за відокремлений неуповноважений підрозділ, на якому працюють наймані працівники.

В який термін необхідно сплатити суму недоплати збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування у разі подання декларантом уточнюючої декларації?

Відповідно до п. 12 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями у разі подання декларантом уточнюючої одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація), якщо сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – Збір), визначена в уточнюючій Декларації, є більшою за суму Збору, сплачену на підставі попередньо поданої Декларації, декларант, який подав відповідну декларацію, зобов’язаний сплатити суму недоплати Збору в розмірі такої різниці протягом 30 календарних днів з дати подання уточнюючої Декларації.

Строки подання платниками податків заперечення до акту перевірки

Головне управління ДПС у Черкаській області нагадує, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом’якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до Податкового кодексу України, до контролюючого органу, який проводив перевірки платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки) (ст.86 Податкового кодексу України).

Чи може податковий агент подати уточнюючий Розрахунок за періоди, за якими минув строк позовної давності (1095 днів)?

Відповідно до абзаців першого та четвертого п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Згідно з абзацами першим та другим п. 102.1 ст. 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки операції відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі - Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773).
Враховуючи те, що контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ , не пізніше закінчення 1095 дня, то і право подання податковим агентом уточнюючого Розрахунку з додатком 4ДФ до нього можливе виключно протягом зазначеного терміну, а отже подати вказаний Розрахунок після строку позовної давності положеннями ПКУ не передбачено.
Разом з тим, відповідно до частини шістнадцятої ст. 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Таким чином, страхувальник має право виправити помилки у раніше поданій звітності за періоди, за якими минув строк позовної давності.

Чи може ФОП, яка здійснює роздрібний продаж товарів
в павільйоні, що розташований на території ринку,
бути платником ЄП першої групи?

Головне управління у Черкаській області повідомляє , що відповідно до п.291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до першої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню. Фізична особа – підприємець, яка здійснює роздрібний продаж товарів в магазині, що розташований на території ринку, не може бути платником єдиного податку першої групи.
Згідно з п. 1.8 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 12-торг «Про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізацію сільськогосподарської продукції на них», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 26.07.2005 № 209 зі змінами та доповненнями, торгове місце – площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. До торгових місць на ринках не належать магазини та об’єкти ресторанного господарства.
Відповідно до п. 3.1 розд. 3 Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 24.10.2005 № 327 Павільйон – різновид об’єкта роздрібної торгівлі, який розташований в споруді легкого, некапітального будівництва з невеликою торговою залою і допоміжними приміщеннями. Якщо павільйон має торговий зал з площею 20 кв.м. і більше, то він ураховується як магазин, а з площею менше 20 кв.м. – як кіоск.
Отже, фізична особа – підприємець, яка здійснює роздрібний продаж товарів в павільйоні площею більше 20 квадратних метрів, що розташований на території ринку, не може бути платником єдиного податку першої групи.

Чи відображаються ФОП на загальній системі оподаткування суми акцизного податку з реалізованих в роздрібній торгівлі підакцизних товарів в обліку доходів і витрат за Типовою формою?

Головне управління ДПС у Черкаській інформує, відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
Підпунктом 177.3.1 п. 177.3 ст. 177 ПКУ визначено, що не включаються до доходу фізичної особи – підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Згідно з п. 177.10 ст. 177 ПКУ фізичні особи – підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі – Типова форма) та Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі – Порядок № 261), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261.
Пунктом 1 розд. І Порядку № 261 визначено, що на підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Не включаються до доходу фізичної особи – підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (абзац другий пункту 2 розд. ІІ Порядку № 261).
Таким чином, суми акцизного податку з реалізованих фізичною особою – підприємцем на загальній системі оподаткування роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включаються до його доходу та витрат та не відображаються Типовій формі, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261.

Чи є базою нарахування ЄВ компенсація, нарахована роботодавцем працівнику, за невикористані щорічні відпустки (основну та додаткову)?

Головне управління у Черкаській області роз’яснює, що відповідно до абзацу другого п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ), зокрема є підприємства, установи та організації, інші ЮО, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю ФО на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших ЮО, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (далі – роботодавці).
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування ЄВ роботодавцями є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці».
Суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток у розмірах, передбачених законодавством, є базою для нарахування ЄВ.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.
Підприємство після звільнення працівника не несе обов’язку страхувальника, а відповідно і платника страхових внесків.
Отже, особам, яким після звільнення з роботи нараховано компенсацію за невикористану відпустку, ЄВ на зазначені суми не нараховується.

Чи є подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації фактом підтвердження переходу права на активи, які зазначаються у такій декларації?

Відповідно до абзацу третього п. 1 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація) не є окремим спеціальним порядком офіційного визнання або підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на активи, щодо яких подається така Декларація.

Чи зобов’язані СГ застосовувати РРО та/або програмні РРО при продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів?

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – ПРРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Пунктом 11 ст. 9 Закону № 265 визначено, що РРО та/або ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, при продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів.

Чи має право контролюючий орган під час проведення камеральної перевірки одноразової (спеціальної) добровільної декларації з метою підтвердження ставки збору перевірити реєстрацію правочинів або звернутися до декларанта із запитом щодо інформації, яка зазначена ним у поданій декларації?

Відповідно до абзацу першого п.п. 15.2 п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) з метою підтвердження застосування відповідної ставки збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, визначеної п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, контролюючий орган, під час камеральної перевірки відповідної одноразової (спеціальної) добровільної декларації має право:
- перевірити реєстрацію правочинів та/або активів у державних реєстрах, у тому числі шляхом звернення до відповідних державних органів (абзац другий п.п. 15.2 п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ);
- звернутися до декларанта із запитом щодо підтвердження наявності у декларанта зазначених у відповідній одноразовій (спеціальній) добровільній декларації майна, майнових і немайнових прав, у разі якщо за результатами перевірки, передбаченої абзацом другим п.п. 15.2 п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, виявлена розбіжність між задекларованою інформацією та даними державних реєстрів (абзац третій п.п. 15.2 п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).

Чи має право платник податку, який навчається в аспірантурі на отримання податкової знижки за витратами, понесеними на користь закладу освіти за навчання в аспірантурі?

Право платника податку на податкову знижку, підстави для її нарахування, перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, обмеження права на її нарахування визначені ст. 166 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Відповідно до п.п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 ПКУ платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлено Законом України від 01 липня 2014 року №1556-VII «Про вищу освіту» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1556).
Згідно з пп. 1, 2 та 6 ст. 5 Закону № 1556 підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на рівнях вищої освіти, до яких, зокрема, належить третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень. При цьому здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти (доктора філософії/доктора мистецтва), який здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра під час навчання в аспірантурі/творчій аспірантурі.
Особи, які навчаються у закладах вищої освіти, є здобувачами вищої освіти, серед яких є аспірант – особа, зарахована до закладу вищої освіти (наукової установи) для здобуття ступеня доктора філософії/доктора мистецтва (пп. 1 та 2 ст. 61 Закону № 1556).
Враховуючи викладене, платник податку, який навчається в аспірантурі, є здобувачем вищої освіти і, відповідно, має право на податкову знижку за витратами, понесеними на користь закладу освіти за навчання в аспірантурі за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.
Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (п.п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПКУ).

В яких випадках подається уточнююча одноразова (спеціальна) добровільна декларація?

Відповідно до п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) одноразова (спеціальна) добровільна декларація (далі – Декларація) підлягає перевірці у спеціальному порядку.
Уточнююча Декларація подається декларантом:
-   у разі виявлення контролюючим органом, за результатами камеральної перевірки арифметичних та логічних помилок у відповідній Декларації, що не призвели до недоплати суми збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (абзац другий п.п. 15.1 п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX ПКУ);
-   у разі виявлення контролюючим органом, за результатами камеральної перевірки відповідної Декларації арифметичної помилки, що призвела до недоплати суми збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (абзац третій п.п. 15.1 п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX ПКУ);
-   у разі виявлення контролюючим органом, за результатами камеральної перевірки відповідної Декларації арифметичної помилки, що призвела до переплати суми збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (абзац четвертий п.п. 15.1 п. 15 підрозд. 9 прим. 4розд. XX ПКУ);
-   після подання Декларації з урахуванням положень абзацу першого п. 9 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX ПКУ та протягом періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування декларант може одноразово скористатися правом додаткового розміщення коштів у національній та/або іноземній валюті у готівковій формі та/або банківських металах на спеціальному рахунку (абзац другий п. 9 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX ПКУ). При цьому, згідно з абзацом першим п. 9 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX ПКУ для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування декларант має розмістити кошти в національній та іноземній валютах у готівковій формі та/або банківських металах на поточних рахунках із спеціальним режимом використання в банках України до подання Декларації;
-   після завершення періоду проведення одноразового (спеціального) добровільного декларування платник податків має право подати уточнюючий розрахунок до раніше поданої Декларації виключно у випадках, передбачених підрозд. 9 прим. 4 розд. XX ПКУ (абзац перший п.п. 6.3 п. 6 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX ПКУ). При цьому, в даному випадку уточнююча Декларація подається декларантом за умови подання ним звітної (нової звітної) Декларації до строку закінчення зазначеного декларування та отримання за результатами проведеної камеральної перевірки повідомлення.
Уточнююча Декларація подається протягом 20 календарних днів з дня отримання такого повідомлення.