Добірка податкових новин

Фото без опису

До уваги, платників податку - виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом!

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що Законом України від 30.11.2021 № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» тимчасово, до 1 січня 2024 року, платники податку - виробники електричної енергії за "зеленим" тарифом мають право визначати податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за касовим методом.

Так відповідно ст.58 підрозділу 4 Прикінцевих положень, в період з 01.01.2022 до 01.01.2024 року фінансовий результат до оподаткування зменшується:

- на суму нарахованого у бухгалтерському обліку і врахованого у фінансовому результаті до оподаткування доходу від продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом у періоді з 01.01.2022 до 01.01 2024 року, за яким виробник електричної енергії не отримав оплату на кінець звітного періоду;

- на суму витрат, що формують собівартість реалізованої електричної енергії за "зеленим" тарифом, та витрат на збут, за яку виробник отримав оплату в такому звітному періоді, та на які в попередніх періодах збільшувався фінансовий результат. Дана норма застосовується до повного погашення дебіторської заборгованості за електричну енергію за "зеленим" тарифом, продану в період з 01.01.2022 до 01.01.2024 року;

фінансовий результат до оподаткування збільшується:

- на суму доходу у розмірі погашеної дебіторської заборгованості за продану електричну енергію за "зеленим" тарифом, на який в попередніх періодах зменшувався фінансовий результат. Дана норма застосовується до повного погашення дебіторської заборгованості за електричну енергію за "зеленим" тарифом, продану в період з 01.01.2022 до 01.01.2024 року;

- на суму нарахованих витрат, що формують собівартість реалізованої електричної енергії за "зеленим" тарифом, та витрат на збут у періоді з 01.01.2022 до 01.01.2024 року, за яку виробник не отримав оплату на кінець звітного періоду.

Платники податку - виробники електричної енергії за "зеленим" тарифом не застосовують різницю, визначену абзацом третім підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 ПКУ, у разі списання безнадійної дебіторської заборгованості за електричну енергію за "зеленим" тарифом, що сформувалася за електричну енергію, продану в період з 01.01.2022 до 01.01.2024 року.

До уваги платників плати за землю!

За інформацією Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 рік становить:

-для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) – 1,0;

- для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення – 1,1.

Таким чином при обчисленні податкового зобов’язання з плати за землю (земельного податку та /або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2022 рік необхідно нормативну грошову оцінку земель населених пунктів ті інших земель несільськогосподарського призначення за 2021 рік проіндексувати на коефіцієнт 1,1.

Крім цього звертаємо увагу, що у зв’язку з прийняттям Закону України від 30 листопада 2021 року №1914-ХІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» розширено перелік підстав для нарахування земельного податку, визначених пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України.

Відповідно до змін, підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

З початку 2022 року стартувала кампанія декларування громадянами доходів, одержаних протягом 2021 року

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що з 01.01.2022 року стартувала кампанія декларування громадянами доходів, одержаних впродовж 2021 року. Річну податкову декларацію про доходи за минулий рік зобов’язані заповнити і подати до 1 травня 2022 року громадяни та самозайняті особи, які отримали доходи, з яких торік не сплачено податок на доходи фізичних осіб. Для фізичних осіб – підприємців, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, граничний термін подання декларації до 09.02.2022 року.

Звертаємо увагу, що згідно вимог Податкового кодексу України обов’язковому декларуванню підлягають:

доходи, з яких при нарахуванні або виплаті ПДФО не утримувався;

доходи від особи, яка не є податковим агентом (в тому числі від здачі в оренду власного рухомого чи нерухомого майна, продажу власного майна, продажу власної сільгосппродукції фізичним особам, тощо);

спадок від осіб, які не є членами сім’ї першого та другого ступеня споріднення та подарунки від осіб, які не є членами сім’ї першого ступеня споріднення;

додаткове благо, зокрема, дохід у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;

доходи від продажу інвестиційних активів;

іноземні доходи.

В зазначених випадках громадяни, зобов’язані подавати податкові декларації про майновий стан і доходи.

Так, положеннями статті 166 Податкового кодексу визначено перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, зокрема якщо громадяни сплачували протягом року:

за навчання закладам освіти за себе або членів сім’ї першого ступеня споріднення;

проценти за іпотечним житловим кредитом;

суму страхових внесків, премій та пенсійних внесків страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, установі банку за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський депозитний рахунок, на пенсійні вклади за себе або членів своєї сім’ї;

на будівництво (придбання) доступного житла;

оплату вартості державних послуг, пов’язаних з всиновленням дитини;

переобладнання транспортного засобу;

допоміжні репродуктивні технології.

Слід зазначити, що правом на податкову знижку громадяни можуть скористатися упродовж усього 2022 року.

Отже, громадянам, які отримували у 2021 році доходи, з яких не сплачено податків, варто вже зараз спланувати своєчасне подання декларації про доходи. Враховуючи карантинні обмеження, в податковій службі рекомендують декларацію про доходи подавати в електронному вигляді через Електронний кабінет платника, попередньо отримавши кваліфікований електронний підпис.

Платник податків може подати декларацію про майновий стан і доходи за місцем своєї податкової адреси особисто або уповноваженою на це особою; поштою або засобами електронного зв’язку. У разі надсилання декларації поштою платник податку зобов’язаний здійснити таке відправлення не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації.

З якої дати платниками акцизного податку з реалізації СГ роздрібної торгівлі тютюнових виробів, та рідин, що використовуються в електронних сигаретах будуть виробники та імпортери таких товарів?

Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» (далі – Закон № 1914), зокрема, внесено зміни до п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), відповідно до яких до платників акцизного податку віднесено осіб – виробників та/або імпортерів тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, які здійснюють їх реалізацію для цілей оподаткування акцизним податком з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за ставкою 5 відсотків.

Відповідно до п. 1 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1914 зміни, зокрема, до п. п. 212.1 ст. 212 ПКУ щодо акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, набирають чинності з 01 січня 2022 року, але не раніше дня набрання чинності змінами до Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI (далі – БКУ) в частині запровадження механізму зарахування акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, до місцевих бюджетів.

Отже, платниками акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі тютюнових виробів, та рідин, що використовуються в електронних сигаретах виробники та імпортери таких товарів будуть з дня набрання чинності змінами до БКУ в частині запровадження механізму зарахування акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, до місцевих бюджетів.

Закон України №1525: Хто вважається платником ПДВ

за операціями з постачання електронних послуг?

Законом України від 3 червня 2021 року № 1525-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами, та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам» доповнено перелік осіб – платників ПДВ. До переліку таких осіб – віднесено осіб-нерезидентів, які не мають постійного представництва та постачають на митній території України фізичним особам, у тому числі фізичним особам – підприємцям, не зареєстрованим як платники ПДВ, електронні послуги, у тому числі шляхом надання доступу до електронних послуг через електронний інтерфейс, надання технічних, організаційних, інформаційних та інших можливостей, які здійснюються з використанням інформаційних технологій і систем, для встановлення контактів та укладення угод між продавцями і покупцями та/або постачають такі електронні послуги за посередницькими договорами від власного імені, але за дорученням надавача електронних послуг.

Зазначений перелік не включає (не можуть бути зареєстровані як платники ПДВ за операціями з постачання електронних послуг) осіб-нерезидентів, які:

постачають електронні послуги за посередницькими договорами, у разі якщо у рахунках (квитанціях), наданих замовникам електронних послуг, визначено перелік таких електронних послуг та їх фактичного постачальника;

здійснюють виключно обробку платежів за електронні послуги і не беруть участі у наданні таких електронних послуг;

постачають електронні послуги безпосередньо через своє постійне представництво в Україні.

За загальним визначенням, нерезиденти – це:

а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;

в) фізичні особи, які не є резидентами України.

Закон України №1525: Як визначається місце постачання електронних послуг?

для отримувача послуг – фізичної особи, яка зареєстрована як суб’єкт господарювання, – за місцем реєстрації такого отримувача як суб’єкта господарювання;

для отримувача послуг – фізичної особи, яка не зареєстрована як суб’єкт господарювання, – за місцем фактичного місцезнаходження такої фізичної особи – отримувача послуг.

З метою встановлення фактичного місцезнаходження фізичної особи – отримувача послуг враховуються такі відомості (далі – перелік відомостей):

а) якщо електронні послуги надаються засобами фіксованого зв’язку – фактичним місцезнаходженням фізичної особи – отримувача послуг вважається країна встановлення лінії фіксованого зв’язку (місцезнаходження провайдера телекомунікацій, послугами якого користувався одержувач у процесі отримання електронної послуги);

б) якщо електронні послуги надаються засобами рухомого (мобільного) зв’язку – фактичним місцезнаходженням фізичної особи – отримувача послуг вважається країна, яку ідентифікують за мобільним кодом країни SIM-карти, яка використовується під час отримання таких послуг;

в) якщо електронні послуги надаються іншими, ніж зазначені у абзацах «а» та «б», засобами зв’язку, у тому числі з використанням картки доступу, – фактичним місцезнаходженням фізичної особи – отримувача послуг вважається країна, в якій розміщені такі інші засоби зв’язку або до якої надіслано карту доступу для її використання (у тому числі місцезнаходженням пристрою, яке визначається за його IP-адресою, що використовувалося отримувачем електронної послуги).

Додатковими доказами для визначення місцезнаходження фізичної особи – отримувача послуг, один із яких застосовується одночасно з одним із зазначених у абзацах «а», «б» та «в» переліку відомостей, є:

платіжна адреса фізичної особи – отримувача послуг;

банківські реквізити, зокрема місце ведення банківського рахунка, використаного для розрахунку за електронні послуги;

інша комерційно важлива інформація.

Фізична особа – отримувач електронних послуг може підтвердити, що вона зареєстрована як суб’єкт господарювання – платник податку на додану вартість шляхом повідомлення особі-нерезиденту свого індивідуального податкового номера платника ПДВ.

Якщо в договорі, у тому числі укладеному в електронній формі, відсутня інформація, що отримувачем електронних послуг є суб’єкт господарювання – платник податку на додану вартість, вважається, що така послуга отримана фізичною особою, у тому числі фізичною особою – підприємцем, не зареєстрованою як платник ПДВ.

На яких СГ поширюються вимоги наказу Мінфіну

від 03.09.2021 № 496 щодо ведення обліку товарних запасів?

Наказ Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 «Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку» (далі – Порядок № 496), який набрав чинності 26.11.2021 визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі – ФОП), які відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов’язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об’єкті) такого ФОП.

При цьому, дія Порядку № 496 не поширюється на платників єдиного податку першої групи.

Із загального числа платників єдиного податку другої – четвертої груп (фізичних осіб – підприємців) вимоги Порядку № 496 поширюються виключно на платників, визначених п. 61 підрозд. 10 розд. XX «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, які здійснюють:

- реалізацію технічно-складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;

- реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення;
- реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Разом з тим, вимоги Порядку № 496 поширюються на фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку третьої групи, які зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Водночас, Порядок № 496 встановлює обов’язок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації для фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування, які здійснюють діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Який порядок оподаткування ПДФО та військовим збором доходу ФО від операцій з криптовалютою?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ПКУ об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

При цьому податковий обов’язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими ПКУ пов’язує сплату ним податку (п. 37.2 ст. 37 ПКУ).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розд. ІV ПКУ, згідно з п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та іноземні доходи – це доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

При цьому оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 ПКУ.

Крім того, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Також доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.

Так, згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 ПКУ, і ставку військового збору 1,5 відс., встановлену п.п. 1.3 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ/

Водночас платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок і військовий збір з таких доходів (п.п. 168.2.1п. 168.2 ст. 168 ПКУ).

Порядок подання податкової декларації визначено ст. 179 ПКУ.
На сьогодні криптовалюта не має визначеного правового статусу в Україні, зокрема, відсутня нормативна база для її класифікації та регулювання операцій з нею.

Разом з тим, з метою врегулювання правовідносин щодо обігу, зберігання, володіння, використання та проведення операцій за допомогою криптоактивів в Україні, а також визначення загальних засад функціонування та правового регулювання ринку віртуальних активів в Україні на сьогодні у Верховній Раді України зареєстровано відповідні проєкти законів.

Враховуючи викладене, дохід, отриманий фізичною особою від продажу криптовалюти включається до загального річного оподатковуваного доходу як іноземний дохід, якщо джерело виплати цього доходу є іноземним, або як інший дохід, якщо виплата доходу здійснюється фізичною особою – резидентом на території України.

При цьому оподаткуванню підлягає сума коштів, яка отримується платником податків від операцій з криптовалютою.

Слід зауважити, що питання є ситуативним, а кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів (матеріалів), які стосуються порушених питань.

Платникам податків Черкащини за 2021 рік відшкодовано
1 млрд гривень податку на додану вартість

2021 року платниками Черкаської області заявлено до відшкодування ПДВ на розрахункові рахунки 1,2 млрд грн, що на 504,8 млн грн більше, порівняно з показником за відповідний період минулого року.
цілому протягом 2021 року платники Черкаської області отримали бюджетне відшкодування ПДВ грошовими коштами на загальну суму 1 млрд гривень, в аналогічному періоді 2020 року бюджетне відшкодування було отримано на загальну суму 679,5 млн гривень.
початку 2021 року в цілому по області загальний залишок невідшкодованого ПДВ на рахунки платників станом на 01.01.2022 складає 202,7 млн грн (146 млн грн - поточна заявка сум бюджетного відшкодування за звітний період – листопад 2021 року, 56,7 млн грн – суми, по яких тривають документальні позапланові перевірки за попередні та звітний податкові періоди).
на бюджетне відшкодування мають усі платники податку на додану вартість незалежно від терміну реєстрації, у яких є в наявності правомірне сформоване від’ємне значення між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту.

Чи потрібно новоствореній ФОП або ФОП, яка перейшла із/на спрощену систему оподаткування, подавати квартальну податкову декларацію про майновий стан і доходи?

Відповідно до п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку, або переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, або перейшли із спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, подають податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) за результатами звітного року, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на (перехід із) спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ, що настануть у звітному податковому році.

При цьому податкова декларація подається за звітний (податковий) період, який дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – підприємців, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).

Чи може ФО, яка має у власності активи, що розміщенні за межами території України, надати документи, які є обов’язковими при поданні одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація), наступного дня після подання такої Декларації?

Відповідно до п. 6 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) декларант, який має намір скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням щодо належних йому активів фізичної особи, протягом визначеного підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування має право добровільно подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, одноразову (спеціальну) добровільну декларацію (далі – Декларація) в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Перелік об’єктів одноразового (спеціального) добровільного декларування визначено п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ. При цьому визначення бази для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування передбачено п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Разом з тим, для об’єктів декларування, визначених п.п. «а» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ декларант зобов’язаний документально підтвердити грошову вартість таких об’єктів для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування шляхом додання до Декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування (п.п. 7.1 п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Крім того, для об’єктів декларування, визначених п.п. «б» – «е» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, декларант зобов’язаний документально підтвердити вартість об’єктів декларування шляхом додання до Декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування, у разі якщо такі об’єкти знаходяться (зареєстровані) за межами України (п.п. 7.2 п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Таким чином, фізична особа, яка має у власності активи, що розміщенні за межами території України, та виявила бажання подати Декларацію, зобов’язана додати обов’язкові документи одночасно з поданням Декларації.

Подання податкової декларації про майновий стан і доходи

Починаючи з якого періоду подається податкова декларація про майновий стан і доходи, затверджена наказом Мінфіну від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Мінфіну від 17.12.2020 № 783)?

Відповідно до п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), податкова декларація про майновий стан і доходи подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – до 01 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розд. IV ПКУ.

Згідно з п. 46.6 ст. 46 ПКУ якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, який затвердив такі форми, зобов’язаний оприлюднити нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Після внесення змін до нормативно-правових актів з питань оподаткування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, повинен здійснити заходи, пов’язані з оприлюдненням та застосуванням таких змін.

Відповідно до п. 14, п.п. 5 п. 98 розд. I Закону України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавств», абзацу четвертого п. 2 розд. I Закону України від 19 вересня 2019 року № 115-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо подання єдиної звітності з єдиного внеску на загальнообо’язкове державне соціальне страхування і податку на доходи фізичних осіб», пп. 5, 6 розд. I Закону України від 19 вересня 2019 року № 116-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подання єдиної звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і податку на доходи фізичних осіб», наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2020 № 783 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859» (далі – наказ № 783) який набрав чинності з 01 січня 2021 року, внесені зміни до наказу Міністерства фінансів України від , від 02.10.2015 № 859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», а саме викладено у новій редакції:

Форму податкової декларації про майновий стан і доходи;

Інструкцію щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи

Пунктом 4 Наказу № 783 установлено, що податкова декларація у редакції Наказу № 783 подається з 01 січня 2022 року.

Змінено порядок врахування збитків минулих періодів

Так, великі платники податків, починаючи з 01.01.2022 року мають право зменшувати фінансовий результат не на всю суму від’ємного значення об'єкта оподаткування минулих звітних років, а лише на 50 %.

Разом з цим, якщо непогашена сума збитків за минулі періоди не перевищує 10% позитивного значення об’єкту оподаткування обрахованого відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 без урахування непогашеного від’ємного значення минулих років то платник зможе врахувати таку суму у зменшення фінансового результату у повному обсязі.

Результати проведеної позовної роботи податкової служби Черкащини:

за 2021 рік до бюджету надійшло 192,4 млн гривень

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що протягом 2021 року на розгляді в судах різних інстанцій, з урахуванням справ, що перейшли з попередніх років, знаходилось 1800 справ, стороною в яких виступають органи ДПС Черкаської області на суму 2,4 млрд гривень.

Загальну кількість справ, що перебували на розгляді, складають справи: за позовами платників податків до органів ДПС області – 1195 справ на суму 1,5 млрд грн; за позовами органів ДПС області –605 справ на загальну суму 0,9 млрд гривень.

За 2021 рік розглянуто 856 справ на суму 964 млн грн та вирішено: на користь органів ДПС – 604 справи на суму 850 млн грн, на користь платників – 252 справи на суму 114 млн гривень.

За результатами проведеної позовної роботи до бюджетів усіх рівнів надійшло 192,4 млн гривень.

Стягнення податкового боргу без звернення до суду

Положеннями Закону України від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» внесено зміни до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), відповідно до яких керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу зможе приймати рішення про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу платника податків без обмеження по сумі такого боргу та звернення до суду.

Основною умовою для застосування позасудової процедури стягнення є виникнення податкового боргу в результаті несплати платником податків самостійно задекларованих грошових (податкових) зобов’язань, які є узгодженими, не підлягають оскарженню та повинні бути самостійно сплаченими платником або погашеними за допомогою органу стягнення.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу за таких умов:

- податковий борг виник в результаті несплати самостійно задекларованих платником податків сум (без обмежень по сумі);

- не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов’язання;

- відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

У разі наявності непогашеного зобов’язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, рішення про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу приймається керівником (його заступником або уповноваженою особа) контролюючого органу в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов’язання держави.

Звертаємо увагу, що стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, що виник в результаті несплати донарахованих за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов’язань, здійснюється, як і раніше, на підставі рішення суду.

Чи зобов’язаний декларант здійснювати переклад документів, які надаються ним одночасно з поданням одноразової (спеціальної) добровільної декларації, у разі якщо об’єкти декларування знаходяться за межами України?

Відповідно до абзацу десятого п.п. 7.2 п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) декларант зобов’язаний документально підтвердити вартість об’єктів декларування шляхом додання до одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація) засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування, у разі якщо такі об’єкти знаходяться (зареєстровані) за межами України.

Згідно з п. 1 ст. 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Отже, легалізації підлягають документи, які видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі.

Відповідно до абзацу другого частини першої ст. 4 Закону України від 03 липня 2012 року № 5029-VI «Про засади державної мовної політики» із змінами та порушеннями (далі – Закон № 5029) визначено, що основи державної мовної політики визначаються Конституцією України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР із змінами та доповненнями (далі – Конституція), а порядок застосування мов в Україні – Законом № 5029.

Згідно з ст. 10 Конституції державною мовою в Україні є українська мова.

Частиною другою ст. 6 Закону № 5029 визначено, що українська мова як державна мова обов’язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються Законом № 5029.

Статтею 11 Закону № 5029 встановлено, що основною мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова.

Відповідно до п.п. 19 прим. 1.1.2 п. 19 прим. 1.1 ст. 19 прим. 1 ПКУ до повноважень (функцій) контролюючих органів відноситься, зокрема, контроль за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Таким чином, оскільки українська мова як державна мова обов’язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами виконавчої влади, то декларант, у разі якщо об’єкти декларування знаходяться за межами України, одночасно з поданням Декларації зобов’язаний надати легалізовані в установленому порядку документи, які супроводжуються нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Які дані необхідно зазначити у вікні «локальний номер» розділу 4 заяви за формою № 1-ПРРО?

Відповідно до п. 3 розд. II Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547» (далі – Порядок) для реєстрації програмного реєстратора розрахункових операцій (далі – ПРРО) складається заява про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО (далі – реєстраційна заява за ф. № 1-ПРРО) за ідентифікатором форми J/F 1316604 (додаток 1 до Порядку). Реєстраційна заява за ф. № 1-ПРРО в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та використання електронних документів подається до фіскального сервера засобами Електронного кабінету (портального рішення для користувачів або програмного інтерфейсу (API)) або засобами телекомунікацій.

У заяві зазначається локальний номер ПРРО, який присвоюється такому ПРРО суб’єктом господарювання. Локальний номер ПРРО становить числовий номер, він є унікальним серед номерів, що присвоюються суб’єктом господарювання у довільному порядку ПРРО для його реєстрації та застосування у відповідній господарській одиниці. Локальний номер ПРРО зберігається за ПРРО до дати скасування реєстрації ПРРО.

Отже, у вікні «локальний номер» розд. 4 реєстраційної заяви за ф. № 1-ПРРО зазначається унікальний числовий номер, що присвоюються суб’єктом господарювання у довільному порядку.