Протидій домашньому насильству

  • 3969

Фото без описуДомашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

 Виділяють чотири форми домашнього насильства: фізичне, сексуальне, психологічне або економічне насильство.

 Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.

 Ознаки психологічного насильства:

  • постійна образлива критика, маніпулювання, контроль над життям жертви;
  • звинувачення, засудження, словесні образи;
  • обзивання нецензурними словами, приниження;
  • ігнорування як спосіб «покарання» (як серед дорослих, так і щодо дітей);
  • покарання та погрози покарання, погрози життю й здоров'ю, заборона висловлювати свою думку, вільно пересуватися поза домом та спілкуватися з близькими;
  • зняття людиною із себе відповідальності за негативний вплив на психологічний стан жертви;
  • відмова спілкуватися, щоб змусити жертву почуватися винною, принизити її;
  • ізолювання жертви від спілкування з друзями чи родиною, контроль над спілкуванням через прочитання особистої пошти і повідомлень у соцмережах;
  • знецінення людини, цілковитий контроль над усіма сферами її життя.

 Окремий конфлікт у сім'ї, випадкова образа чи навіть повторювані сварки - це не психологічне насильство. Насильство - свідома поведінка, використання власної переваги й контроль жертви. Це ускладнює для постраждалих ефективний захист почуттів та інтересів.

 Психологічне насильство щодо дітей найчастіше виправдовують перевагою у досвіді, виховними потребами, нездатністю дітей самостійно подбати про себе. Часто батьки й опікуни «не розуміють», що їхні дії чи слова (або ж бездіяльність) є психологічним насильством. Відтак, кількість дітей-жертв психологічного насильства найбільша з-поміж усіх його видів - 45%.

 Прояви психологічного насильства щодо дітей:

образливі слова й приниження дитини щодо її успішності в навчанні, позашкільної діяльності, захоплень, інтересів чи повсякденної поведінки:

  - «Ти тупий/тупа»;

 - «Так і виростеш нездарою»;

 - «Чого витріщився - вчи!»;

 - «В одне вухо влетіло, через інше вилетіло»;

 - «Ти, як баран, уперся рогами в стіну»;

 втягнення дитини у конфлікт між дорослими, примус підтримати одного з дорослих:

 - «Іди і розкажи йому/їй, може, він/вона тебе послухає»;

 - «Іди і скажи йому/їй, що він/вона "поганий"/"погана"»;

 - «Передай йому/їй, що я більше його/її не хочу бачити»;

 - «Ти зі мною, бо він/вона вчинила погано, я б ніколи так не зробив/зробила»;

 - «Іди до нього/неї, тебе ж там більше люблять»;

 постійні домашні конфлікти чи насильство, яке бачить дитина;

 ігнорування дитини як спосіб покарання.

 Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

 Основні ознаки економічного насильства:

  • контроль над фінансами іншої людини;
  • обмеження доступу іншої людини до користування спільною власністю, маніпуляція правом власності як перевагою одного члена сім'ї над іншим;
  • погрози жертві втратити кошти, власність чи особисті речі у разі непослуху;
  • обмеження права іншої людини навчатися чи працювати;
  • примушування до заняття проституцією, жебрацтвом, крадіжками;
  • відбирання у жертви коштів чи документів;
  • примушування передати право власності на рухоме та нерухоме майно жертви;
  • приниження жертви та психологічний тиск через перевагу у матеріальній власності;
  • маніпулювання думками та бажаннями жертви способом відбирання у неї матеріальних ресурсів та їжі.
  • Економічне насильство часто важко припинити, оскільки жертва цілковито позбавлена ресурсів для самостійного життя і залежна від допомоги сторонніх.

 Прояви економічного насильства щодо дітей:

  • дитині доводиться знаходити гроші у сторонніх, самостійно заробляти замість навчатися у школі; чи красти, тому що не вистачає на необхідні речі чи їжу;
  • батьки (опікуни) тиснуть на дитину - псують, викидають чи відбирають у дитини речі (іграшки, одяг тощо);
  • дитину примушують працювати на когось або віддавати дорослим кишенькові чи подаровані гроші (особисті речі);
  • над дитиною здійснюють контроль, обмежуючи її доступ до їжі;
  • дорослі примушують дитину до жебрацтва, крадіжок чи проституції;
  • як спосіб покарання - батьки змушують дитину працювати;
  • батьки відмовляються надавати дитині кошти на освіту чи необхідні освітні матеріали;
  • батьки змушують дитину діяти за їхнім бажанням, водночас погрожують втратою житла, їжі чи особистих речей.

 Сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.

 Ознаки сексуального насильства:

  • проникнення в тіло іншої людини з використанням геніталій чи сторонніх предметів без її добровільної згоди;
  • використання важелів економічного чи психологічного впливу, щоб примусити жертву до статевого акту;
  • примусові пестощі без проникнення в тіло;
  • примушування до перегляду порнографії, актів онанізму, демонстрація статевого акту.

 Статевий акт, який вчиняє повнолітня особа із дитиною у віці до 16 років, незалежно від її згоди, є сексуальним насильством щодо дітей.

 Прояви сексуального насильства щодо дітей:

  • дитину фотографували чи знімали оголеною на відео;
  • дорослі (старші 18 років) пропонували дитині показати її/його статеві органи, торкнутись до їхніх оголених інтимних частин тіла або вступити з ними у статеві стосунки;
  • дитині пропонували винагороду за те, щоб показати свої статеві органи, торкатись до оголених інтимних частин тіла дорослих або вступати з ними у статеві стосунки;
  • дитину змушували вступати у статеві стосунки з дорослими та тримати це у таємниці;
  • дитина отримувала непристойні пропозиції в інтернеті (на форумах, в чатах, соціальних мережах, електронною поштою тощо), по телефону або у листах;
  • дорослі (окрім медичних працівників та батьків у ранньому дитинстві) торкались статевих органів дитини всупереч її волі.

 Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

 Ознаки фізичного насильства:

  • побої, стусани, ляпаси, якщо їх завдають людині навмисно (незалежно від мети чи рівня алкогольного/наркотичного сп'яніння кривдника);
  • знерухомлення людини, обмеження її мобільності (включно із стоянням у кутку чи зв'язуванням, прив'язуванням до предметів, замиканням у кімнаті);
  • примус вживати шкідливі речовини (алкоголь, наркотики) через обман чи застосування сили;
  • свідома відмова надавати хворому ліки чи медичну допомогу або ж використання неправильного дозування лікарських препаратів;
  • використання предметів для завдавання шкоди жертві (кидання предметів, погрози застосувати зброю, порізи чи кульові поранення).

 Бути жертвою насильства - несвідоме рішення, тоді як бути кривдником - це свідомий вибір завдавати шкоду життю та здоров'ю іншої людини.

 Насильство завдає шкоди не лише фізичному, а й психічному здоров'ю постраждалих, і часто супроводжується сексуальним та економічним насильством.

 Прояви насильства щодо дітей:

  • дитину ставили в куток або замикали у кімнаті, щоб покарати;
  • батьки давали ляпаса чи запотиличника дитині або навіть били, коли дитина була неслухняна;
  • дитину тягнули за волосся, кидали у неї предметами чи погрожували застосувати зброю;
  • дитину примушували вживати наркотики, алкоголь чи тютюнові вироби.

 Суб’єктами домашнього насильства є:

 1) подружжя;

 2) колишнє подружжя;

 3) наречені;

 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього  подружжя);

 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у  шлюбі між собою, їхні батьки та діти;

 6) особи, які мають спільну дитину (дітей);

 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти);

 8) дід (баба) та онук (онука);

 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка);

 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);

 11) рідні брати і сестри;

 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід  (баба) та двоюрідний онук (онука);

 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є  спільними або всиновленими;

 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;

 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти- ,  діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.

 16) також інші родичі, особи, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, за  умови спільного проживання.

 Заходи протидії домашньому насильству

 До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:

 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника (видається тільки співробітниками поліції (відділ по протидії домашнього насильства “Поліна”) по заяві потерпілої особи оцінюючі всі ризики у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.);

 2) обмежувальний припис стосовно кривдника (виноситься тільки рішенням суду по заяві потерпілої особи при неодноразовому притягнення особи до відповідальності по ст. 173-2 КУпАП або при існуванні термінового заборонного припису);

 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи (співробітниками поліції (відділ по протидії домашнього насильства “Поліна”));

 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників (співробітниками поліції (відділ по протидії домашнього насильства “Поліна”)).

 Перш за все, якщо щодо вас вчиняється будь-яка форма домашнього насильства ви можете викликати або звернутися із письмовою заявою до відділення поліції (відділ по протидії домашнього насильства “Поліна”) про притягнення особи до відповідальності за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адже вчинення домашнього насильства (умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого), відповідно до вищезгаданої статті тягнуть за собою накладення штрафу на кривдника від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб. Така відповідальність для кривдника встановлюється Постановою суду на підставі наданих доказів факту вчинення домашнього насильства.

 Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою ст. 173-2 КУпАП , тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

 Також під час виклику співробітників Національної поліції України на місце вчинення домашнього насильства ви маєте право вимагати видачі стосовно кривдника термінового заборонного припису.

 Поліцейський уповноваженого підрозділу поліції при винесені термінового заборонного припису повинен здійснити оцінку ризиків за фактом вчинення домашнього насильства та визначити рівень небезпеки.

 Що таке оцінка ризиків?

 Оцінка ризиків проводиться шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з’ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який враховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.

 Форма оцінки вчинення домашнього насильства складається із 27 питань, на які поліцейський має відповісти «так», «ні», «без відповіді» / «невідомо». Питання стосуються безпосередньо безпеки постраждалої особи: чи кривдник погрожував її вбити, чи застосовував фізичне насильство, чи перебував кривдник у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння (має алкогольну чи наркотичну залежність) та ін.

 Для чого потрібна оцінка ризиків?

 Відповідаючи від постраждалої особи відповіді на такі запитання, поліцейський визначить таким чином рівень небезпеки: високий, середній або низький. І, що важливо, відмова або небажання постраждалої особи спілкуватися із правоохоронними органами може розцінюватися представниками поліції як високий рівень небезпеки. Тобто, якщо на всі запитання отримано відповіді «Без відповіді/Невідомо», поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на свій розсуд може оцінити ситуацію як таку, що має високий рівень небезпеки.

 Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні – терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції. У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції ОБОВ’ЯЗКОВО виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

 Терміновий заборонний припис видається співробітниками Національної поліції України строком до 10 днів і передбачає наступні заходи:

 1) зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

 Якщо Ви будете мати одну або більше Постанов про притягнення кривдника до адміністративної відповідальності кривдника за ст. 173-2 КУпАП винесених відносно кривдника або терміново заборонний припис, ви можете звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису, який видається строком до 6 місяців та передбачає наступні заборони:

 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

 Розгляд судом справ про видачу і продовження обмежувального припису

 Отримати безоплатну правову допомогу можна отримати безпосередньо звернувшись до найближчого центру або бюро правової допомоги у вашому регіоні, адреси зазначені за посиланням https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/.

 Документи, які необхідні жертві домашнього насильства для звернення за вторинною правовою допомогою до Центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги:

  • паспорт або інший документ, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті) такої особи та/або її представника, опікуна, піклувальника;
  • витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у якому міститься інформація про вчинення злочину, пов’язаного з домашнім насильством;
  • талон-повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством, виданий органами Національної поліції України;
  • протокол про вчинення адміністративного правопорушення пов’язаного з домашнім насильством, насильством за ознакою статі;
  • постанова про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством або насильством за ознакою статі;
  • копія заяви до суду про видачу або продовження обмежувального припису стосовно кривдника;
  • рішення суду про видачу або продовження обмежувального припису стосовно кривдника;
  • копія винесеного працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника;
  • копія акта отримання усної заяви та повідомлення про вчинення насильства в сім’ї або реальну загрозу його вчинення або копія акта з’ясування обставин вчинення насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення;
  • направлення центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центрів соціально-психологічної допомоги, інших служб підтримки постраждалих осіб до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
  • довідки, надані закладом чи установою про звернення постраждалої особи та отримання послуг у зв’язку із вчиненням стосовно неї домашнього насильства.

 Перелік документів не є вичерпним. Особа, яка бажає отримати БВПД, має право подати будь-який інший документ, який підтверджує її належність до суб’єкта права на БВПД.

 Якщо ви постраждали або стали свідком домашнього насильства щодо своїх близьких, рідних чи знайомих – Не мовчіть! Звертайтесь за допомогою.

 Отримати правову допомогу можна в центрах та бюро системи БПД (усього в Україні їх понад 500) або дистанційно (телефоном чи онлайн).

 Отримати безоплатну правову допомогу дистанційно можливо:

  • зателефонувати за безкоштовним номером системи БПД 0 800 213 103. За цим номером надаються консультації та роз’яснення з правових питань, додаткові відомості про надання безоплатної правової допомоги тощо. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні.
  • скористатися мобільним застосунком «Безоплатна правова допомога», завантаживши його через Google Play чи App Store або завантажити мобільний застосунок «Твоє право», перейшовши за посиланням https://bit.ly/3iorbkE
  • у месенджерах Телеграм http://legalaid.gov.ua/telegram.html та Вайбер http://legalaid.gov.ua/viber.html
  • у кабінеті клієнта на сайті системи БПД https://cabinet.legalaid.gov.ua/
  • потерпілі від домашнього насильства та свідки можуть отримати онлайн-консультацію юристів щодо захисту своїх прав, написавши у Телеграм-чат «Правова допомога протидії насильству» https://t.me/Non_Violence_Bot
  • правові консультації також можна переглянути на довідково-інформаційній платформі WikiLegalAid, що розміщена за адресою wiki.legalaid.gov.ua.

 Також діють:

 - Національна "гаряча лінія" з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної  дискримінації 0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного);

 - Національна дитяча “гаряча лінія” 0 800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного).

 В разі виникнення додаткових питань прошу звертатись до Драбівського бюро правової допомоги Золотоніського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що знаходиться  за адресою: смт. Драбів, вул. Шевченка, 11, або за номером контакт- центру

 

 

Драбівське бюро правової допомоги